СЛОВО ДО БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

СЛОВО ДО БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ.
ПОГОВОРІТЬ ЗІ МНОЮ…

Мова – це великий дар природи, розвинутий,

вдосконалений за тисячоліття з того часу,

як людина стала людиною.

      Кіндрат Кропива

Позаду свято Останнього дзвоника, і щасливі першокласники можуть відтепер сміливо називати себе другокласниками. Схвильовані батьки, непосидючі діти в очікуванні перших літніх канікул. А у вчителя є час на підбиття та аналіз підсумків першого навчального року.

Я хочу звернутися до батьків. Давайте, шановні, розглянемо особливі труднощі в навчанні, що проявляються вже в перші тижні перебування учня в школі. Від того, наскільки швидко вони будуть виявлені, наскільки міцною буде співпраця педагога, батьків, вузьких спеціалістів, будуть залежати подальші учнівські досягнення.

Не секрет, що гарний розвиток усної мови в дошкільний період – це міцна основа для оволодіння школярами навичок письма та читання. На момент, коли дитина вперше переступає поріг школи, вона повинна гарно розуміти побутову мову, чітко вимовляти звуки, будувати власні висловлювання. Кожний майбутній першокласник проходить декілька етапів розвитку мовлення:

1.   4-6 міс. – період аукання;

2.   6-10 міс. –  етап лепетання або белькотіння;

3.   11-12 міс. – засвоєння перших слів як сигналів першої сигнальної системи;

4.   1-2 роки – етап оволодіння простими граматичними формами;

5.   2-3 роки – оволодіння ситуативним мовленням, швидке збагачення словникового запасу;

6.   4-6 років – етап оволодіння зв’язним та виразним мовленням, засвоєння доволі складних граматичних форм, виникнення внутрішнього мовлення (4-5 років) (за А. А. Люблінською¹).

Але, на превеликий жаль, деякі батьки не приділяють достатньої уваги цим важливим етапам розвитку дитини, і в 1 класі ми стикаємося з чималою кількістю учнів з мовними дефектами (з власного досвіду: 2014/2015 н.р. – 20% таких діток.)

Що слід пам’ятати батькам. Необхідно дуже уважно ставитися до дитини в період раннього розвитку, не допускати «сюсюкання», слідкувати за чистотою власної мови і мови оточуючих, розмовляти з дитиною, спонукати її до активного мовлення. Недоліки вимови в 1 класі в подальшому відбиваються на успіхах в оволодінні грамотою (дисграфія², дислексія³). А це спричиняє для учня додаткове психологічне навантаження, може призвести до зниження самооцінки, втрати цікавості до навчання. Тому,  якщо Ви помітили такі негаразди у мові дитини, обов’язково треба звернутися за допомогою спеціалістів. І в ДНЗ і в школі з такими дітьми працюють логопеди, на уроках навчання грамоти вчителі використовують різноманітний навчальний матеріал, який допомагає в ліквідації цих проблем.

Бувають певні ситуації, при яких дефекти вимови спричинені фізіологічними особливостями мовного апарату. В таких випадках логопедичні та педагогічні засоби є малоефективними. Потрібна обов’язкова консультація лікаря.

В своєму першому класі я стикнулася з учнями, мова яких доволі бідна, висловлювання примітивні, відповіді на будь-які запитання односкладні, присутні слова-паразити. Їм дуже важко зв’язно висловити свої думки, вони плутаються в побудові фраз. У таких дітей труднощі виникають під час різних уроків, наприклад, математики – розв’язати математичне завдання вони можуть, а пояснити, прокоментувати свої дії – ні. Причини цих труднощів лежать у відставанні на певному етапі мовного розвитку. Будь-яке відхилення залишає слід на навчальній діяльності. При правильній організації роботи з такими дітками, при адекватній реакції батьків негативні наслідки будуть ліквідовані або ледь відчутними. Але це потребує злагодженості у взаємодії сім’ї  та навчального закладу. В жодному разі не раджу близьким дитини нехтувати цими проблемами, до мови потрібна підвищена увага.

Шановні батьки! Спілкуйтеся з дитиною, розмовляйте з нею. Не слід перекладати функцію активного спілкування на телевізор та комп’ютер. Обговорюйте все почуте та побачене, вчіть скоромовки, чистомовки, грайте в мовні ігри на збагачення словникового запасу (це буде корисно і для Вас!). На сьогоднішній день батькам потрібно зрозуміти весь рівень відповідальності за нехтування мовними проблемами майбутнього школярика, щоб у подальшому не шукати винуватих. На моє глибоке переконання не слід також поспішати віддавати дитину до 1 класу, якщо у неї спостерігаються мовні недоліки, вона почала пізно говорити. Ви неабияк ускладните шкільне життя власного сина чи доньки. Краще цей рік витратити на усунення проблем, співпрацю з логопедом та лікарем, фізичну та психологічну підготовку до школи. І тоді першокласник радуватиме Вас своїми успіхами та досягненнями.

Особливої уваги потребують до себе школярі, що заїкаються⁴. На перших тижнях навчання ситуація з такими дітками може погіршитися: нове оточення, посилення навантаження, зміна виду діяльності, додатковий стрес. Вчителя потрібно обов’язково попередити про таку особливість. Тоді педагог буде мати можливість налагодити доброзичливе ставлення класу до такого учня, правильно спланувати індивідуальну роботу з ним.  Деякий час вчитель не вимагає від такої дитини публічних відповідей, дає додатковий час на адаптування. Ці учні бояться насмішок, іноді можуть просто відмовитися говорити в присутності малознайомих людей, на уроках соромляться проявляти активність. Слід пам’ятати, що для таких дітей потрібно формулювати чіткі питання, рідше вдаватися до команд,  говорити повільно та плавно. Заїкання має різні причини, встановити які допоможе спеціаліст. Батьки в жодному разі не повинні вважати, що це «саме пройде». Лікування заїкання – задача логопеда (педагога-дефектолога) та психолога   або психотерапевта.

 При правильному комплексному підході до мовних дефектів, своєчасному втручанні фахівців їх можливо усунути. Тоді майбутні першокласники і другокласники зможуть впевнено продовжувати крокувати по шкільному життю, виростуть грамотними, впевненими, успішними та освіченими громадянами України.

Практичний додаток з власного досвіду роботи з учнями, що мають певні дефекти мовлення

Наведені види вправ та завдань я використовую на уроках навчання грамоти, при індивідуальній роботі з учнями. Також обов’язково знайомлю з ними батьків. Тоді діти мають можливість виконувати вправи, гімнастику не тільки на уроках.

1.   Артикуляційні вправи.

Діти виконують за вчителем, доцільно використовувати індивідуальне люстерко, для того щоб дитина мала змогу перевірити правильність виконання вправи.

ü «Посмішка» – дитина посміхається широко, але зубки не видно.

ü «Пастка» – ротик закритий, напруженим язиком впиратися по черзі в щічки.

ü «Парканчик» – губи розтягнуті в посмішці, зубки щільно прилягають, утворюючи паркан.

ü «Чистим зубки» – в посмішці відкрити ротик та кінчиком язика провести («почистити») за нижніми, а потім за верхніми зубками. Імітувати полоскання рота.

Котик Мурчик вранці встав,

Чистити зуби побажав.

Вправо-вліво, вправо-вліво,

Зубки чистимо ми вміло.

Пополощуть  дітки ротик,

Як чистюля котик.

ü «Індик» – швидко рухати язиком по верхній губі та промовляти: «бл-бл-бл-бл». Вправа не складна, завжди подобається учням.

2.   Вправи на розвиток мілкої моторики рук.

При виконанні пальчикової гімнастики вважаю доречним використання українських народних забавлянок, ігор, потішок з вправами для пальчиків та рук. Наприклад, «Сорока – білобока», «Баба сіяла горох». Фантазія вчителя, вихователя в організації таких вправ необмежена.

ü Самомасаж.

Дві долоньки зустрічались,

Із малятами вітались.

Скільки пальців маєш? – П’ять!

Ми вчимося рахувать!

Перший – товстий та лінивий!

Другий – вказівний красивий!

Третій – файний парубок!

А четвертий – козачок!

П’ятий – малюнок кирпатий.

Отакі у нас малята!

ü «Пластилін» – діти гарно розтирають пальці, долоньки, а потім «виліплять» кожний пальчик.

ü «Півник» – з’єднати вказівний та великий палець (Дзьоб). Інші пальчики розчепірити (гребінець).

ü «Помічниця»

В понеділок прала я (кулачками терти один об інший),

У вівторок підмітала (кисті розслаблених рук імітують руху по столу),

В середу пекла калач (печемо «пиріжки»),

Весь четвер шукала м’яч (праву руку підносимо до чола і робимо «козирок»),

Чашки в п’ятницю помила (пальці лівої руки напівзігнуті, долоня стоїть на ребрі, а вказівним пальцем правої руки водимо по колу всередині лівої руки),

А в суботу торт купила (долоньки розкриті і з'єднані разом по стороні мізинців),

Всіх я друзів у неділю

Покликала у гості (махаємо долоньками до себе).

При індивідуальній роботі можна використовувати масаж за допомогою різноманітних предметів: шишка, торбинка з горохом, горішок.

Гарний результат має робота з мілкими предметами. Наприклад, виготовити намисто з бісеру для мами, бабусі, сестри. Це завдання потрібно виконувати під наглядом дорослих, після інструктажу з техніки безпеки при роботі з голкою.

3.   Чистомовки.

Іс-іс-іс  – ми ідемо в ліс,

Ас-са-ас – прийшов до лісу весь наш клас,

Ас-са-ас – гриби чекають на нас,

Си-си-си – кошик швиденько неси,

Су-су-су – ще я кошик принесу.

Необхідно повторити тричі останній склад:

Грали у «квача» – ча-ча-ча.

Річка тече – че-че-че.

Хліб у печі – чі-чі-чі.

Літери учи – чи-чи-чи.

Пиріжки  печу – чу-чу-чу.

4.   Скоромовки.

На столі стоїть сільниця, у сільниці – сіль.

У маленької Сані перекинулись сани, тепер у Сані нові сани.

Золоті жолуді зовсім пожовтіли.

Всім подобається це куце цуценя.

Женя з бджільми не дружив –

Завжди Женя бджіл дражнив.

Женю бджоли не жаліли –

Та дражнила нажалили!

Ченчик, ченчик невеличкий, на ченчику черевички.

Шишки на сосні, шашки на столі.

Молодшому сину пошили сині штани.

Щиглі в кущах пищали,

Щоранку сповіщали:

«В кущах вітрище свище,

Гуляє морозище».

Мурлика муркоче –  морозива хоче.

Мурлико руденький – замерзнеш, дурненький!

Летить орлиця – крила розкрила.

Крила орлині великі.

Орел на горі, перо на орлі.

Стоїть клен, біля клена сидить Олена.

От Кіндрат, так Кіндрат!

Зуб зламав об мармелад!

5.   Вправи на звуконаслідування. Найчастіше я використовую такі завдання в 1 класі. Важливо обирати приклади, що знайомі учням з власного життєвого досвіду. Звуконаслідування діти повинні вимовляти на видиху. Слова вчителя можна замінити відповідними малюнками.

«Оля пісеньку співає» – А-а-а, а-а-а.

«Гуде потяг» – У-у-у, у-у-у.

«Болить зуб» – О-о-о, о-о-о.

«Пароплави гудуть» – І-і-і, і-і-і.

«Заблукав в лісі» – Ау-ау-ау-ау.

«Малюк плачі» – Уа-уа-уа-уа.

«Гріємо ручки» – Х-х-х-х.

«Пісенька комарика» – З-з-з-з.

«Граємо на барабані» – Д-д-д-д.

«Гусак січіть» – Ш-ш-ш-ш.

«Жук дзижчить» – Ж-ж-ж-ж.

«Зозуля кує» – Ку-ку, ку-ку.

«Корова» – Му-му-му.

¹Люблінська Ганна Олександрівна(1903-1983) – доктор психологічних наук, професор. Основні проблеми дослідження – дія і ставлення до мови на різних етапах розвитку дитини, розвитку мислення, співвідношення знань і дій, ролі мови в чуттєвому пізнанні, практиці, в розумовій діяльності.

²Дисграфія – нездатність оволодіти письмо та навчитись читати за умови нормального розвитку інтелекту.

³Дислексія – нездатність оволодіти навичками читання, недуг не пов’язаний з інтелектуальним розвитком людини.

⁴Заїкання – складне порушення мовлення, що проявляється розладом її нормального ритму, мимовільними зупинками в момент висловлювання або вимушеними повтореннями  окремих звуків або складів,, що відбувається внаслідок судом органів артикуляції.

Грошева О. В. Науково-методичний журнал «Початкова школа», № 10, 2017 р.

by Оксана Грошева